Синенко Сергій Петрович
5 березня 1978 — 13 лютого 2014

Сергій Синенко народився і жив у місті Запоріжжі – славетному козацькому краї. Займався підприємницькою діяльністю. Був істинним патріотом рідного міста та країни, мріяв жити вільно у єдиній, сильній, економічно незалежній європейській державі. Його життєвим кредом було – “Якщо не я, то хто?”. Дуже любив рідний край, цікавився історичною спадщиною України, пишався тим, що “ми потомки Запорізьких козаків”. За своєю вдачею був людиною зі світлою душею, добродушним, всім своїм єством він наче випромінював тепло та спокій. Він дуже любив дітей, мріяв про багатодітну сім’ю. Коли у нього вже було 2 дітей, у листопаді 2013 року дружина народила йому іще двійню.
Під час Революції гідності Сергій виходив на Майдан заради майбутнього своєї Батьківщини і своєї сім’ї. Був активним учасником Автомайдану Запоріжжя та Дніпропетровська, організовував допомогу медикаментами та фінансово підтримував самооборону місцевого Майдану, доставляв через Дніпропетровський аеропорт необхідні речі та медикаменти для Євромайдану в столиці. 26 січня, у “криваву неділю Запоріжжя”, захищав людей від жорстокого побиття “тітушками “ та силовиками, доставляв поранених до лікарень на власному автомобілі, приймав активну участь у визволенні заарештованих людей із райвідділів міліції. 

З метою залякати жителів міста Запоріжжя та прилеглих районів та за активну діяльність проти злочинного режиму Януковича та його поплічників на місцях, бандити 13 лютого 2014 р. спалили Сергія Синенка у його власному автомобілі на кордоні Запорізької та Дніпропетровської областей. Тіло було знайдене у згорілому автомобілі «Тойота» за 20 км від Запоріжжя на дорозі між селами Червоний Яр та Івангород Запорізького району Запорізької області. Ідентифікувати особу загиблого вдалось лише за допомогою ДНК-експертизи. Відповідальність за цей злочин взяли на себе т.зв. «Привиди Севастополя», які продемонстрували відеозапис цього жорстокого вбивства по громадському телебаченню вночі 16 лютого 2014 року.